Ніколи ми не будемо братами — Іди і дивись

Мамо, не плачь. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на свет в садок из росою,
а, может, дощем на пору упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду и попрошусь в сон твій тихонько
Розкажу, як мається в дом новім.

Мені колисков ангелу співає
Я рана смертельна уже не болит.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднини будеш сама.
Ты я люблю. Я люблю Україну
Вона, як и ты, була в мене одна.

Автор: Оксана Максимишин–Корабель

Поделиться с друзьями
Рейтинг
( 1 оценка, среднее 3 из 5 )
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: